Головне меню  >>

Палітра повсякденних турбот Уповноваженого з прав людини

За повідомленнями прес–служби Уповноваженого з прав людини

Уповноважений захищає права чорнобильців

Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова зустрілася з представниками окремого батальйону хімічного захисту системи цивільної оборони, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в перші дні трагедії.

Колишній командир батальйону полковник Микола Босий та інші учасники зустрічі розповіли Ніні Карпачовій, як у ті трагічні для Батьківщини дні з цивільних військовозобов’язаних протягом двох днів було сформовано батальйон хімічного захисту. Вони з перших днів аварії на 4-му блоці ЧАЕС, одержуючи великі дози опромінення, спільно із пожежниками працювали по 16 годин, цілодобово перебували в зоні, не мали засобів індивідуального захисту та спецобмундирування. Багато з них не дожили до наших днів.

Попри все це особовий склад батальйону до цього часу не одержав юридичного статусу ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, люди по два роки чекають черги на госпіталізацію, не можуть скористатися пільгами на придбання ліків, зазнають утисків при працевлаштуванні, більшість із них до цього часу проживає у гуртожитках.

За підсумками зустрічі Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова прийняла рішення відкрити провадження у даній справі.

       12 листопада 1998 р.

200 дітей-сиріт постраждалого від повені Закарпаття
отримали допомогу ВІД Уповноваженого з прав людини

У районах стихійного лиха найменш захищеними завжди були діти-сироти, так звані державні діти. Саме тому Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова вирішила допомогти дітям, які перебувають у будинках-сиротинцях Берегівського та Мукачівського районів Закарпатської області, котрі потерпіли від повені.

Піклується про дітей-сиріт Ніна Карпачова не вперше. Адже, ще будучи народним депутатом, вона постійно цікавилася їхньою долею, законодавчо захищала сиріт від зловживань при усиновленні.

Під час зустрічі з Представником Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні паном Йожефом Дьорке вона запропонувала створити терміновий спільний проект надання конкретної допомоги. Пан Дьорке підтримав ініціативу Ніни Карпачової, виділив свою частину коштів, за які кожному із 200 дітей-сиріт із урахуванням їхнього віку і зросту Київська швейна фабрика “Юність” пошила гарні і теплі шубки, а також було придбано для всіх ласощі та іграшки. А ще для них привезли з Києва найкращих діда Мороза та Снігуроньку.

Уповноважений з прав людини за участю радника Представника УВКБ ООН Йоко Акасаки особисто вручила подарунки кожній дитині, як кажуть, із рук у руки.

Важко передати радість дітей, щасливе проміння в їхніх оченятах. Няні, виховательки, сестри не стримували сліз хвилювання, коли бачили, як їхні сирітки враз ставали незвично поважними, невимовно гарними та щасливими.

Уповноважений з прав людини відвідала також місця найбільш потерпілих районів, зустрілася з мешканцями у їхніх домівках.

В обласній держадміністрації Ніна Карпачова поцікавилася механізмами контролю за розподілом гуманітарної допомоги потерпілим мешканцям Закарпаття.

       28 грудня 1998 р. 

Уповноважений з прав людини вимагає
поновити права хворих дітей у Луганську

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Ніною Карпачовою направлено Президентові України Леоніду Кучмі подання щодо необхідності поновлення прав дітей, хворих на сколіоз, порушених у зв’язку з ліквідацією у м. Луганську Ювілейної державної санаторної школи-інтернату.

У поданні Уповноважений з прав людини звертає увагу на те, що при ліквідації цієї школи-інтернату грубо порушена Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, чинне законодавство, а також вимоги Національної програми “Діти України”.

Будівництво Ювілейної санаторної школи-інтернату здійснювалось за спеціальним проектом, яким враховувалось, що хворі на сколіоз діти повинні перебувати на уроках у лежачому стані, а не сидячи за партами. Протягом навчального процесу передбачався денний відпочинок у спальному корпусі, обов’язковий для лікування дітей з такою хворобою, а також заняття у басейні.

Після відкриття Луганського інституту внутрішніх справ МВС України (ректор Е.О. Дідоренко) зацікавлені посадові особи своїми цілеспрямованими діями поступово ліквідували школу-інтернат для дітей, хворих на сколіоз, та на її базі створили правовий ліцей на комерційній основі для здорових дітей. На час ліквідації школи-інтернату в області налічувалося понад 4,5 тис. дітей, хворих на сколіоз, з яких 30% мешкає безпосередньо у м. Луганську.

Уповноважений з прав людини вважає, що свавілля чиновників призвело до того, що після закриття школи-інтернату в обласному центрі удвічі збільшилася госпіталізація дітей, хворих на сколіоз, а рівень захворюваності на цю хворобу у м. Луганську у півтора раза перевищує середньообласний.

Ліквідація школи-інтернату була проведена всупереч розпорядженню Президента України, яким категорично заборонено безпідставно закривати або перепрофільовувати дитячі інтернатні заклади. Міністерство освіти України також заперечувало щодо перепрофілювання школи-інтернату. Незаконним визнали наказ про закриття цієї школи Ленінський районний суд м. Луганська та Генеральна прокуратура України.

Попри все посадові особи обласних органів влади Луганщини досі не вжили заходів щодо поновлення прав хворих дітей на лікування і навчання.

Тому Уповноважений з прав людини звернулась з поданням до Президента України як гаранта Конституції, підкреслюючи, що порушені права хворих дітей повинні бути поновлені, і це варто зробити до початку нового навчального року.

       4 червня 1999 р. 

Торгівля людьми – тяжкий злочин. Запобігти йому можна,
лише об’єднавши зусилля державних і неурядових організацій

Ця думка стала лейтмотивом організаційного засідання Національної координаційної ради щодо запобігання торгівлі людьми в Україні, створеної при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

У роботі організаційного засідання взяли участь голова Представництва Міжнародної організації міграції в Україні Стівен Кук, представники міністерств, відомств України та неурядових організацій. Відкриваючи засідання, Ніна Карпачова наголосила на тому, що торгівля “живим товаром” охопила більшість країн світу. Торгівля жінками стала злочинним бізнесом, який за прибутками знаходиться на третьому місці, поступаючись лише торгівлі зброєю та наркотиками. На жаль, не обійшло це лихо й Україну, яка є сьогодні і країною-донором, і країною транзиту. Близько 100 тис. наших громадянок у пошуках роботи за кордоном потрапили до рук ділків тіньового секс-бізнесу. Вони зазнають нещадної експлуатації і принижень, їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя. Так було в Італії, Туреччині, Боснії, Чехії та деяких інших країнах.

Ми стали третьою державою Європи поряд з Бельгією і Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином і встановили міру покарання за нього в Кримінальному кодексі. В Україні вже порушено 12 кримінальних справ проти торгівлі людьми. Проте практика переконує нас у тому, що зусиль лише правоохоронних органів у боротьбі з цим видом злочину недостатньо. Потрібно докорінно змінити ставлення до цієї проблеми як на державному рівні, так і на рівні суспільної свідомості.

Учасники засідання наголосили на тому, що створення Національної координаційної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини допоможе об’єднати державні і громадські організації у боротьбі з цим видом злочину, створити єдиний банк інформаційних даних з питань торгівлі людьми, здійснювати постійний моніторинг цього питання, контролювати чинне законодавство і міжнародні договори, порушувати найгостріші питання даної проблематики в спеціальних доповідях Уповноваженого у Верховній Раді.

Заступник міністра внутрішніх справ України В.Мельников наголосив на тому, що завдяки змінам і доповненням до Кримінального кодексу України, проект закону яких свого часу внесла Ніна Карпачова, тепер можна більш ефективно запобігати торгівлі людьми.

Сьогодні, коли зроблено першу спробу неформального об’єднання зусиль усіх зацікавлених структур, справді є надія сподіватись на краще.

       15 червня 1999 р. 

Із Листа Хеллє Ден, Президента Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
і Жеральда ШтуДмана, Директора Бюро Демократичних Інституцій
та Прав Людини, Голові Верховної Ради України

“ОБСЄ високо цінує Україну як провідну державу в боротьбі з торгівлею людьми. Широко визнано, що прийняття Україною кримінального законодавства з цього питання, зокрема статтей 124 (1), 7 і 25 чинного Кримінального кодексу, а також створення Національної координаційної ради щодо запобігання торгівлі людьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини є двома надзвичайно позитивними досягненнями, котрі вивели Україну в ряд провідних держав у цьому питанні.

Нещодавно ми отримали інформацію, що Верховна Рада України готує для прийняття нову редакцію Кримінального кодексу, до якого через жорсткі часові рамки можуть не ввійти вищезгадані вже існуючі положення щодо запобігання торгівлі людьми. Не можемо не зауважити, що такий розвиток подій, у разі якщо це трапиться, став би дуже прикрим кроком назад. Тому ми настійливо рекомендуємо та підтримуємо включення вищезгаданих положень, котрі так ґрунтовно підготувала Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, до нової редакції Кримінального кодексу”.

        22 жовтня 1999 р.

Запровадження “гарячої лінії” Уповноваженим
під час президентських виборів – оперативне реагування
на порушення конституційних виборчих прав громадян

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Ніною Карпачовою у зв’язку з численними письмовими зверненнями окремих громадян та правозахисних організацій щодо захисту виборчих прав на час кампанії по виборах Президента України організована “гаряча лінія”.

У випадках порушення права на вільні вибори, які гарантовані Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Конституцією України та Законом України “Про вибори Президента України”, громадяни України змогли звернутися до Уповноваженого з прав людини, скориставшись зручними для них засобами зв’язку:

* тел.: 293-32-73; тел./факс: 226-24-19;

* електронна пошта: E-mail Ombudsman@rada kiev.ua

За період роботи “гарячої лінії” надійшло понад 300 усних та письмових звернень у вигляді телефонограм, телеграм, листів, факсимільних повідомлень.

Суб’єктами звернень виступили виборці, народні депутати України, представники передвиборчих штабів та довірені особи кандидатів у Президенти України, об’єднання громадян, спостерігачі.

          31 жовтня 1999 р. 

Прем’єр-міністр виявляє інтерес до
стану захисту прав людини в Україні

Відбулася робоча зустріч Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової з Прем’єр-міністром України Віктором Ющенком, під час якої обговорено питання реалізації прав і свобод людини в Україні, перспективи співпраці інституції Уповноваженого та органів виконавчої влади.

Ніна Карпачова поінформувала Прем’єр-міністра України, що незабаром у Верховній Раді України буде представлено першу доповідь Уповноваженого “Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні”.

Прем’єр-міністр підтримав пропозицію Уповноваженого щодо об’єднання зусиль у питаннях захисту прав і свобод людини в Україні. Віктор Ющенко підкреслив важливість інституту Уповноваженого як у захисті прав людини, так і в підвищенні міжнародного іміджу України. Як зазначили співрозмовники, пріоритет прав і свобод людини має стати стрижнем державної політики.

         29 грудня 1999 р. 

Це тривожить світову громадськість.
Боротьба Уповноваженого з прав людини
з транснаціональною работоргівлею

Торгівля “живим товаром” набуває дедалі більших масштабів і жорстоких форм, стає транснаціональним злочином, який за своїми прибутками поступається лише контрабанді зброєю та наркотиками.

За даними ООН, кожного року для підневільної праці через кордони країн світу переправляється понад 4 млн. лише жінок. Не менше через кордони з цією метою переправляється і дітей та чоловіків. Работоргівля дає злочинним синдикатам близько 7 млрд. доларів прибутку на рік. За кожним цим доларом – зламане життя людини.

Як держава-транзит і як донор втягнута у ці процеси і Україна. За даними МОМ, з 400 тис. наших жінок, котрі за останні роки виїхали на роботу до так званих цивілізованих країн, понад 100 тис. стали жертвами работоргівлі і секс-бізнесу.

Саме тому Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова вважає цю проблему пріоритетною у своїй діяльності. При Уповноваженому створено Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми, до складу якої увійшли представники міністерств і відомств, міжнародних та неурядових організацій. У червні 1999 р. відбулося перше організаційне засідання ради, розроблено Положення про неї, складено ґрунтовний план діяльності. Вжито ряд конкретних заходів, у тому числі проведено спільне засідання з Комітетом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, спільно з Кабінетом Міністрів України було розроблено спеціальну Програму з питань запобігання торгівлі жінками та дітьми. Уповноваженим з прав людини постійно проводяться інформаційні кампанії в ЗМІ з метою інформування населення про потенційну небезпеку, яку таїть у собі торгівля людьми. Започатковано двосторонню співпрацю з відповідними урядовими установами Туреччини та Бельгії, надано конкретну допомогу щодо повернення громадян України, які потрапили в тенета ділків тіньового бізнесу. Крім цього члени Ради взяли участь у роботі цілої низки конференцій та форумів як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Досвід співпраці України, США та країн Європейського Союзу здобув визнання у світі, а закон про встановлення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, автором проекту якого є Н.Карпачова, взято як певне підґрунтя для розробки Європейської конвенції з проблем запобігання торгівлі жінками.

У роботі Національної координаційної ради щодо запобігання торгівлі людьми при Уповноваженому з прав людини постійно беруть участь представники міжнародних організацій. Особливу увагу діяльності цієї ради приділяють ОБСЄ, МОМ та ін. Зокрема, на засіданні, що відбулося 26 січня, взяли участь координатор представництва ОБСЄ в Україні Пітер Бурхард, голова представництва МОМ в Україні Джон Стівен Кук, які поінформували про перспективи здійснення проекту “Технічної допомоги на підтримку Національної координаційної ради щодо боротьби з контрабандою людей в Україні”.

За результатами засідання Ради планується звернутися до Верховної Ради України з пропозицією внести норми чинної статті, котра встановлює кримінальну відповідальність за торгівлю людьми до Кримінального кодексу України (нова редакція), а також ініціювати подання Уповноваженого з прав людини до Кабінету Міністрів щодо необхідності внесення на ратифікацію до Верховної Ради України міжнародної Конвенції “Про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей”. Одночасно було прийняте рішення про створення робочої групи по підготовці Спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, присвяченої проблемі запобігання торгівлі людьми.

          26 січня 2000 р. 

Врятовані від рабства

Тричі проданих за кордоном громадянок України нарешті повернуто додому. Жінки дякують Уповноваженому з прав людини Ніні Карпачовій за врятовані життя та повернення матерів до чотирьох дітей.

Соціально-економічна криза, безробіття, злидні спонукають сотні тисяч наших громадян шукати розрекламованого заробітку за кордоном. Люди їдуть через офіційні та сумнівні фірми працевлаштування і нелегально. Проте, як у першому, так і в другому випадках, вони часто стають жертвами работоргівців, зазнають у чужих краях жахливої наруги і неймовірних страждань.

Мешканки Автономної Республіки Крим – багатодітні матері, кожна з яких виховує по двоє неповнолітніх дітей, Наталія К. та Олена П. вирішили поїхати до Болгарії, заробити грошей на утримання сімей. Залишили дітей на їхніх стареньких бабусь і вирушили за кордон. Але там наївні заробітчанки стали легкою здобиччю досвідчених сутенерів, які жорстоко експлуатували їх, потім тричі перепродували до бар-клубів інших країн.

Матері Наталії К. та Олени П. надіслали Уповноваженому з прав людини телеграму, в якій був крик душі, відчайдушне благання допомогти врятувати життя потерпілих. Ніна Карпачова терміново звернулася до НЦБ Інтерполу в Україні, Міністерства закордонних справ, до Консульств України в Болгарії та Югославії, використала інші канали для розв’язання цієї проблеми.

Нарешті, на адресу Уповноваженого знову надійшла телеграма від матерів потерпілих: “Дуже дякуємо за допомогу, за порятунок, за повернення матерів у їхні родини...”.

Від початку року це вже не перша перемога Уповноваженого з прав людини, голови Національної координаційної ради щодо запобігання торгівлі людьми у боротьбі за права наших громадян, котрі потрапили до рук работоргівців. Завдяки їй також нещодавно додому, на Луганщину, повернулося семеро наших потерпілих громадянок.

Ніна Карпачова дає високу оцінку співробітництву членів Національної координаційної ради при Омбудсмані України – представників консульського управління МЗС, НЦБ Інтерполу в Україні, Представництв Міжнародної організації міграції та ОБСЄ в Україні, міжнародної неурядової організації “Ла Страда – Україна”. Адже тільки спільними зусиллями можна подолати таке ганебне явище, як торгівля людьми.

         16 березня 2000 р. 

Уповноважений з прав людини опікується жертвами Криворізької трагедії

Важко сказати, чи стануть колись надбанням гласності справжні мотиви, що спонукали організаторів зухвалого злочину в Кривому Розі 2 жовтня 1999 р., під час зустрічі з виборцями кандидата у Президенти України Н.Вітренко, кинути у людський натовп дві гранати.

Проте з певністю можна стверджувати, що правоохоронні органи не вжили належних заходів щодо запобігання можливим правопорушенням у ході проведення згаданої зустрічі, внаслідок чого потерпіло понад 40 громадян. Принаймні семеро з них зазнали тяжких тілесних ушкоджень і ще довго потребуватимуть лікування та відновлення здоров’я, що в наш час потребує чималих витрат.

Саме про це йдеться у поданні Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової до Прем’єр-міністра України Віктора Ющенка. Уповноважений з прав людини вважає, що до трагічної події призвело насамперед невиконання правоохоронними органами вимоги ст.3 Конституції України, згідно з якою людина, її честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в державі найвищою соціальною цінністю.

Здійснюючи парламентський контроль за додержанням конституційних прав, Уповноважений з прав людини відкрила провадження за фактом злочину. Встановлено, що особам, які перебували на тривалому стаціонарному лікуванні, органами виконавчої влади м. Кривого Рогу надано грошову допомогу, проте її обсяг не забезпечує повною мірою права на захист і відновлення здоров’я потерпілих, гарантованого ст.46 Конституції України.

Відтак Ніна Карпачова, керуючись вимогами п.11 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, пропонує урядові вирішити питання щодо забезпечення належної соціальної допомоги потерпілим, а також довічної пенсії А.Кушніковій, яка внаслідок отриманих поранень стала інвалідом.

         8 червня 2000 р. 

Захист Уповноваженим автоінспекторів, потерпілих від свавілля чиновників

Майже півтора року поневірянь та принижень своєї людської та професійної гідності довелося пережити державтоінспектору відділення ДАІ Нижньогірського райвідділу внутрішніх справ Автономної Республіки Крим, лейтенанту міліції, колишньому “афганцю” Юрію Ляліну, допоки в пошуках справедливості він не звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової.

Сумлінний інспектор, який до цього не мав за свою роботу жодного зауваження чи догани, в одну мить опинився без роботи і засобів для існування, хоча утримує двох маленьких дітей, одна з яких потребує постійного медичного догляду.

Неприємності почалися під час чергування після затримання приватного автомобіля. Його нетверезий власник не зреагував на вимогу інспектора зупинитися і зробив спробу втекти. А коли Лялін з напарником Стрельніковим усе ж таки наздогнали порушника, той відмовився пред’явити документи, погрожуючи міліціонерам розправою з боку відомих у районі високопосадових осіб, які начебто були його добрими знайомими. Та охоронці правопорядку не злякалися погроз і доставили порушника до райвідділу міліції, де на нього було складено адміністративний протокол.

За кілька днів по тому затриманий звернувся до районної прокуратури із скаргою на протизаконні дії працівників міліції. Цього виявилося досить, щоб надто ревних інспекторів, не чекаючи остаточного рішення прокуратури, звільнили з роботи: Ляліна – “за порушення трудової дисципліни”, а Стрельнікова – “за дискредитацію звання працівника міліції”.

Втім прокуратура незабаром припинила справу за відсутністю складу злочину. Проте повернутися на роботу в ДАІ без вини винуватим інспекторам так і не пощастило. Навіть звернення до Нижньогірського районного суду не допомогло – “незалежні” місцеві судді всіляко відтягували та гальмували розгляд неприємної справи проти чиновників за позовом непокірного Ляліна. Мабуть, що й справді у великій дружбі перебували з обуреним інкогніто місцеві начальники.

Лише після того як колишній інспектор ДАІ, що майже втратив надію на справедливість, звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ситуація кардинально змінилася: Ніна Карпачова за зверненням Юрія Ляліна відкрила провадження, розпочалося власне розслідування омбудсмана. Незабаром у Криму справу опального лейтенанта оперативно переглянули. Всі обвинувачення проти нього було знято, людину поновили на роботі в органах МВС, хоча заробітну плату за вимушений прогул досі не виплатили.

Сьогодні Юрій Лялін працює дільничним інспектором відділу внутрішніх справ свого району, стежить за дотриманням порядку й законності на дорученій йому дільниці. Про це він написав у листі Уповноваженому з прав людини, в якому щиро подякував Ніні Карпачовій за допомогу.

Залишається сподіватися, що серед правопорушників у межах підвідомчої Юрію Ляліну території не опиниться ще хтось із касти “недоторканних”.

          15 червня 2000 р. 

Як Уповноважений з прав людини допомогла
старенькій жінці захиститися від квартирного шахрайства

Останнім часом почастішали випадки, коли шахраї, користуючись правовою необізнаністю й безпорадністю самотніх людей, привласнюють їхню нерухомість. Вони настільки майстерно це роблять, що нерідко навіть виграють судові справи.

У такій ситуації опинилася і мешканка м. Ужгорода Антоніна Г. Прагнучи хоч якось забезпечити свою одиноку старість, вона довірилася “щирим” обіцянкам громадянки Євгенії Ш. і підписала з нею угоду на довічне утримання, згідно з якою та піклуватиметься про стареньку, оселившись в її квартирі.

Нещасна й досі не може збагнути, як угода про довічне утримання перетворилася на акт дарування своєї приватної квартири Євгенії Ш. Натомість “благодійниця” турбувалася вже не про немічну жінку, а лише про одне – коли та звільнить “подароване” житло.

Суди за позовами скривдженої “дарувальниці” то призначалися, то відкладалися, а знайомі старенької безнадійно пророкували програш справи, адже дарчі документи “опікунша” оформила бездоганно.

Проте світ не без добрих людей. Хтось підказав бабусі звернутися в м. Київ до Уповноваженого з прав людини. Старенька скористалася порадою.

Невдовзі Ніна Карпачова відкрила провадження у цій справі, і біда, що так грізно нависла над самотньою старістю, відступила. За дорученням Закарпатської обласної прокуратури прокуратура м. Ужгорода провела перевірку звернення Антоніни Г. На першому ж засіданні міський суд м. Ужгорода прийняв рішення на користь ошуканої позивачки, а згодом колегія у цивільних справах обласного суду відхилила оскарження Євгенії Ш., залишивши без змін рішення суду першої інстанції. Таким чином, право громадянки Антоніни Г. на володіння власною квартирою було поновлене.

Уповноважений з прав людини, яка постійно контролювала хід цієї справи, зазначає, що таким поширеним злочинам, як ошукування людей похилого віку та самотніх і немічних можна протистояти, якщо об’єднати зусилля виконавчої і судової влади, якщо передусім думати про захист прав простої людини. Ужгородська справа є переконливим тому свідченням. Саме так можна зберегти надію громадян на панування справедливості у власній державі.

        24 липня 2000 р. 

Права “чорнобильців” поновлено, питання залишаються.
Уповноважений захищає порушені права учасників
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

“Дорогі мої, ви мені дуже допомогли. Статус ліквідатора мені повернули. Я вам дуже вдячний. Але цілий рік до того я не одержував ні копійки. За що ж мене місцеві чиновники покарали? За те, що ми їх рятували у ті трагічні дні?” Це рядки з листа до Уповноваженого з прав людини Н.Карпачової жителя міста Молодогвардійська Миколаївської області М.Мельничука, якого було позбавлено статусу ліквідатора наслідків аварії. І таких листів на адресу Уповноваженого надходить, на жаль, чимало.

Шкода, що благородний задум упорядкувати питання визначення статусу “чорнобильця”, очистити ліквідаторів від фіктивних “учасників” у ряді регіонів перетворено на чергову чиновницьку кампанію, яка діє за знайомим принципом – “цьому призначу, а тому ні, бо він мені не подобається”. Як наслідок – чимало справжніх учасників ліквідації аварії позбавлено статусу “чорнобильця”, порушено їхні права.

Ніна Карпачова вважає, що “під час прийняття таких рішень не завжди враховується, що людина при цьому не просто втрачає певний соціальний статус, насамперед їй завдають психологічної травми, несправедливо прирівнюючи до тих, хто нечесним шляхом одержав посвідчення і відповідні пільги. Як після цього дивитися в очі своїм дітям, родичам, друзям? Тобто це проблема передусім морально-психологічна, а вже потім соціально-економічна. Ми маємо про це завжди пам’ятати, аби не порушувати конституційне право людини на її повагу до її гідності”.

Щоб відновити порушені права Івана Супрунюка з Рівненської області, Олексія Цигиці з Кіровоградщини, Віри Лис зі Львова, Володимира Койдана з Києва, Анатолія Буравицького з Миколаївщини та інших заявників, Уповноваженому з прав людини доводилося відкривати провадження, звертатися за допомогою до Міністерства з надзвичайних ситуацій, в інші інстанції. Це не був тиск. Уповноважений вимагала лише одного – неупереджено розглянути справи заявників.

Ніна Карпачова високо оцінює професійні і моральні якості працівників Міністерства з надзвичайних ситуацій, котрі кваліфіковано й уважно підійшли до розгляду кожного звернення громадян. Нехай не всі справи вирішено позитивно, але робота із заявниками проведена чуйно, по-людськи, об’єктивно.

Права багатьох громадян, які звернулися до Уповноваженого з прав людини, поновлено, проте питання залишаються. Головне з них – чому на місцях до “чорнобильців” ставляться так формально? Чому так часто скромна пільга, яку отримує ліквідатор, до того засліплює чиновника, що він не бачить за нею людини?

          25 липня 2000 р. 

Уповноважений з прав людини звертається
до Посла США в Україні Стівена Пайфера з проханням
сприяти визволенню українських моряків у Нігерії

Відбулася зустріч Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової з Надзвичайним і Повноважним Послом США в Україні Стівеном Пайфером на його прохання. Під час першої робочої зустрічі було обговорено актуальні проблеми в галузі прав людини, які становлять спільний інтерес, а також досягнуто домовленості щодо розширення співробітництвау цій сфері з Посольством США та налагодження прямих контактів з відповідними американськими інституціями з прав людини.

Американський дипломат виявив велику зацікавленість щодо статусу нового конституційного органу України, його стосунків з іншими гілками влади. Стівен Пайфер високо оцінив особистий внесок Ніни Карпачової як народного депутата України тринадцятого скликання у розвиток двостороннього співробітництва та законодавчого забезпечення прав людини. На думку посла США, інституція Уповноваженого з прав людини є надзвичайно важливим механізмом захисту її прав і свобод.

На завершення зустрічі Н.Карпачова звернулася до керівника американського дипломатичного представництва з проханням сприяти визволенню чотирьох українських моряків, які тривалий час утримуються заручниками в Нігерії.

         9 вересня 1998 р.

Із листа Уповноваженого з прав людини
Президенту Російської Федерації Б.М. Єльцину

“... Свидетельствую Вам свое глубокое уважение и выражаю благодарность за личную поддержку, а также за участие Посольства Российской Федерации в Нигерии в акции по освобождению украинских моряков теплохода “Дюбай Валюр”, которые были взяты в заложники в 1997 году. В результате инициативы Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека при взаимодействии Министерств иностранных дел Украины и России удалось освободить 23 заложника из 27.

Сообщаю Вам, Господин Президент, что дипломаты Посольства Российской Федерации в Нигерии вместе с украинскими дипломатами не только участвовали в этой акции доброй воли, но и проявили в сложных условиях этой страны пример мужества и благородства в духе дружбы славянских народов. Это первая совместная акция такого характера дипломатов наших стран за последние годы.

Вопросы защиты прав человека выходят за рамки узконациональных интересов. Жизнь каждого человека бесценна, поэтому надеюсь на Ваше содействие, Борис Николаевич, и в дальнейших совместных действиях по освобождению оставшихся в Нигерии заложников – украинских моряков ...”

         17 сентября 1998 г.                                                                                                                       Н. Карпачева

Квіти для Омбудсмана

Окрилені і щасливі, з великим букетом квітів, жінки, здається, не увійшли, а влетіли до тісного кабінету Уповноваженого, наповнили його веселим гомоном. Кожна з них навперейми ділилася своєю радістю, дякувала за допомогу. Ніна Карпачова стояла перед ними дещо зніяковілою. Вона зрозуміла: нарешті, скінчилися і муки цих людей, і її тривоги за звільнення екіпажу судна “Дюбай Валюр” – заручників нігерійської компанії Лоунстар.

Мабуть, разів десять приходили вони до неї заплакані, стривожені, виснажені. Приходили, як до останньої надії на порятунок своїх чоловіків, яким не раз відверто заявлялося, що живими їх не випустять.

Визволенням наших моряків з нігерійського полону вже займалися МЗС України, високі урядові і дипломатичні особи, Державний департамент морського і річкового транспорту.

Проте дружини моряків йшли і йшли до Уповноваженого з прав людини, просили допомогти. Розгляд колективних скарг не входить до компетенції Уповноваженого, але Ніна Карпачова не могла не перейнятися долею наших громадян, яких другий рік утримували на судні в нестерпних умовах тропічної спеки, піддавали тортурам.

Вона відкрила провадження у справі, активно шукала як вітчизняних, так і міжнародних каналів виходу на проблему, постійно турбувала працівників консульського управління МЗС України, налагодила двосторонній радіофаксовий зв’язок з екіпажем і телефонний – з родичами, послом України в Єгипті і зверталася по допомогу до Головуючого на 52-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Спільними зусиллями української і російської дипломатії вдалося звільнити 23-х моряків-заручників. Однак ані капітана, ні його трьох помічників нігерійська сторона не відпускала, постійно погрожувала розстрілом. Їм довелося ще довгих 9 місяців перебувати в кошмарі полону.

І ось, нарешті, перемога. Квіти, щасливі посмішки дружин капітана судна А.Шульгіна, старшого помічника А.Тиркіна, старшого механіка В.Нєфьодова, начальника радіостанції В.Тимченка.

Важливість цієї перемоги важко переоцінити. Адже часто запитуємо: чому, коли десь, у якійсь країні затримують громадянина США, то уряд, президент, громадськість, преса в усі дзвони б’ють на сполох, погрожують економічними санкціями і навіть застосуванням сили. Коли ж захоплюють десятки наших суден, збиткуються над екіпажами, продають наші судна з молотка – все це, здається, мало кого хвилює.

“Держава, – говорить Ніна Карпачова, – не повинна бути сором’язливою чи нерішучою, коли йдеться про захист прав і свобод її громадян, котрі перебувають за кордоном. У сучасному світі поважають того, хто себе поважає”.

11 червня 1999 р.,                                                                                                              “Демократична Україна”        

На початок сторінки   ^^