Головне меню  >>

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ *

Про призначення КАРПАЧОВОЇ Н.І. 
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до пункту 17 статті 85 Конституції України Верховна Рада України постановляє:

Призначити Карпачову Ніну Іванівну Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Голова Верховної Ради України                                                                                         О.МОРОЗ

м.Київ, 14 квітня 1998 року
* Проголосована бюлетенями для таємного голосування. За – 276 народних депутатів України.

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ* 

Про призначення КАРПАЧОВОЇ Н.І. 
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до пункту 17 статті 85 Конституції України Верховна Рада України постановляє:

Призначити Карпачову Ніну Іванівну Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Голова Верховної Ради України                                                                                         В.ЛИТВИН

м.Київ, 19 червня 2003 року

* Проголосована бюлетенями для таємного голосування. За – 280 народних депутатів України.

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про призначення КАРПАЧОВОЇ Н.І. 
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада України постановляє:

Призначити Карпачову Ніну Іванівну Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Голова Верховної Ради України                                                                                         О.МОРОЗ

м.Київ, 8 лютого 2007 року

ПРИСЯГА УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ

Ніна Іванівна Карпачова, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
         Народилася 12 серпня 1957 року в родині юристів – випускників Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, направлених на роботу в місто Чадир-Лунга Молдавської РСР. Звідси сім’я переїхала у Крим, до м.Керчі.

         У 1974 році, після закінчення Керченської середньої школи ім. В.Г.Короленка, Ніна Карпачова здійснила свою мрію – стала студенткою юридичного факультету Київського державного університету. Непросто було починати дівчині з провінційного міста у столичному вузі. Але Керч – не звичайне місто, а, як і Київ, – місто-герой. Воно виховує такі якості, як патріотизм, цілеспрямованість, віра у власні сили, вміння долати труднощі. Студентка Карпачова не тільки відмінно навчається, а й починає працювати, активно займається громадською роботою, стає одним із молодіжних ватажків. Права і свободи людини, правовий статус особи стають предметом наукового дослідження студентки Карпачової. П’ять студентських років і сформували той професійний підхід до справи, завзятість, загострене почуття справедливості майбутнього головного правозахисника держави. Відтоді Ніна Карпачова сповідує своє життєве і професійне кредо: «Любити і захищати людей».

         У 1979 році, отримавши «червоний» диплом про вищу освіту зі спеціальності «правознавство», вона повертається у рідне місто і починає працювати юрисконсультом у об’єднанні «Керчрибпром», постійно виступає в судах, захищаючи інтереси трудового колективу. Звідти її було направлено на комсомольську роботу. Пізніше працювала консультантом Кримського будинку політосвіти, а в 26 років була обрана секретарем Алуштинського міськкому Компартії України – наймолодшим серед партійних секретарів України.

         У 1988 році Н.Карпачова їде до Москви, де вступає  до аспірантури Академії суспільних наук. Предметом її наукового дослідження на здобуття ступеня кандидата юридичних наук стала тема «Політичні права жінок: проблеми теорії та сучасна практика», з якої вона захистила дисертацію. Після закінчення аспірантури стає одним із зачинателів створення Міжнародного Центру Рерихів у Москві, особисто готує його статутні документи.

         Повернувшись до України, стає доцентом Сімферопольського державного університету і бере участь у створенні юридичного факультету.

         У 1994 році кримчани, мешканці міст Алушти і Судака, обрали її народним депутатом України.

         У 2006 році вдруге обрана народним депутатом до Верховної Ради України п’ятого скликання.

         У Верховній Раді другого скликання працювала заступником Голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, координувала підготовку до ратифікації  Верховною Радою України Європейської конвенції з прав людини. Н.Карпачова є автором низки законів України. Це, зокрема, Закон України щодо кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Окрім того, розробила такі життєво важливі законопроекти, як «Усиновлення дітей-сиріт» (глава до Кодексу про шлюб та сім’ю України), «Судовий порядок усиновлення дітей-сиріт» (глава 35-А до Цивільного процесуального кодексу України). Також як доцент кафедри міжнародного права викладала в Інституті міжнародних відносин при Національному університеті імені Тараса Шевченка.

         14 квітня 1998 року вперше в Україні обрана на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Як український Омбудсман здійснює парламентський контроль за станом дотримання прав і свобод людини в Україні, конституційних прав людини в діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, захищає права знедолених. Особливу увагу приділяє обстоюванню прав дітей-сиріт, інвалідів, пенсіонерів, чорнобильців, шахтарів, ув’язнених. Захищає права українських трудових мігрантів, зокрема, допомагала рятувати за кордоном наших моряків-заручників та проданих у рабство українок. У своїй діяльності віддає пріоритет  забезпеченню прав людини на справедливий суд, свободу слова, гідний життєвий рівень, захисту честі й гідності людини, протидії застосуванню тортур в Україні. Вона першою в державі порушує таку проблему, як бідність.

         У 1998 році – голова делегації України на міжнародному симпозіумі «Права людини у 21 столітті» (м.Пекін); у 2001 році представляла Україну під час заслуховування в Комітеті ООН з прав людини періодичної Доповіді щодо виконання Україною зобов’язань відповідно до Пакту про громадянські і політичні права, у 2002 році – голова делегації України на ХХІ міжнародному конгресі з питань сімейного права (м.Гавана). На запрошення Ради Європи виступала експертом з доповідями про законодавчий   досвід України у сфері протидії торгівлі людьми, а також з питань запобігання тортурам та проблем скасування смертної кари. В Європарламенті брала участь як доповідач від України на конференції про становище дітей у Центральній та Східній Європі (м.Брюссель).

     Завдяки щорічним доповідям українського Омбудсмана у Верховній Раді суспільство дізнається про стан дотримання та захисту прав людини у країні. А підготовлена на основі ґрунтовного моніторингу становища українських трудових мігрантів її Спеціальна доповідь «Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном» була визнана ООН найкращим дослідженням з цієї проблеми й перекладена англійською. За ініціативи Уповноваженого опубліковано збірники документів «Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України у сфері дотримання прав людини» (англійською, французькою, українською) та «Перший Омбудсман України на захисті прав людини. 1998–2006» (2007 р.), де в документах відображено усі напрями діяльності на цьому посту.

         І не випадково Н.Карпачову, після закінчення каденції, 19 червня 2003 року було призначено Уповноваженим з прав людини вдруге, а 8 лютого 2007 року – втретє.

Активно займається й науковою діяльністю. Історія вітчизняного правознавства збагатилася понад 50-ма серйозними науковими працями, автором яких є український Омбудсман. Серед них – дослідження: «Жінки України на ринку праці (генезис проблеми, перспективи розвитку)» (Rundbrief, Берлін. – 1994.– № 2, німецькою мовою); «Права людини починаються з прав дитини» (К., 1996); «Законодавче забезпечення захисту прав людини в Україні. Доповідь на Четвертих Всеукраїнських читаннях з прав людини» (К., 1996); «Забезпечення прав людини в процесі державно-правової реформи в Україні» (Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997); «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – українська модель омбудсмена» (Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. – К., 2001); «Уповноважений з прав людини в системі конституційних механізмів захисту прав і свобод людини в Україні» (Матеріали наукової конференції «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства». – Х., 2001), "Принципи рівноправності: політичні права жінок у контексті ґендерної перспективи (теоретико-практичний аспект)" (Ґендерні паритети в умовах трансформації демократичного суспільства. – К., 2007 ), "Генезис інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель" (Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні. – К., 2007), «Виклики ХХІ ст. правам і свободам людини» // «Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні» (К., 2008).

Насичену професійну роботу Ніна Карпачова поєднує з громадською діяльністю. Двічі обиралася депутатом Алуштинської міськради. У 1998 році – до Європейського, у 2000 році – до Міжнародного інститутів Омбудсмана. З 2003 року вона є членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 20 жовтня 2006 року обрана заступником голови Союзу юристів України.         

         У 1997 році Ніні Іванівні Карпачовій присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». За особистий внесок у розбудову нових конституційних органів держави у 1999 році удостоєна Почесної відзнаки лауреата «Юрист року». Їй присуджено премії: імені Ярослава Мудрого (листопад 2002 р.) – «за видатні досягнення у розбудові правової, демократичної держави» та Всеукраїнську премію імені Івана Франка (червень 2003 р.) – «за наполегливий захист журналістів від незаконного обмеження їхніх прав і свобод, за постійну підтримку журналістів у виконанні ними професійних обов’язків».

        За значний особистий внесок у захист конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну законотворчу і громадсько-політичну роботу Ніна Іванівна Карпачова Указом Президента України за № 697/2007 нагороджена високою державною нагородою – орденом "За заслуги" III ступеня та Указом Президента України за №26/2009 за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову  демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України – орденом «За заслуги» ІІ ступеня.