|
Головне меню >> |
|
|
ДОКУМЕНТИ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ, |
|
|
Президентові України
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ * Численні звернення громадян України до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини засвідчують, що наш народ свідомий того, які труднощі випали на його долю в період становлення молодої Української держави та в зв’язку із системною економічною кризою. Поряд з цим на адресу Уповноваженого з прав людини останнім часом надійшли офіційні звернення від ЦК і Київської ради профспілки працівників охорони здоров’я, листи від громадян і колективів медичних закладів, у яких висловлюється серйозне занепокоєння тим, що виконання Указу Президента України “Про скорочення видатків Державного бюджету України на 1998 рік” №860/98 від 08.08.1998 р. та постанови Кабінету Міністрів України №855 від 11.06.1998 р. “Про чисельність працівників бюджетних установ” у сучасних соціально-економічних умовах несе невідворотну загрозу здоров’ю нації, реалізації конституційних прав людини на “доступне для всіх громадян медичне обслуговування”, системі охорони здоров’я в цілому. Як свідчить аналіз, ці тривоги небезпідставні. Скорочення останніми роками більш як 250 тис. штатних посад лікарів, 120 тис. фахівців середнього медичного персоналу, 130 тис. ліжок призвело до того, що в системі охорони здоров’я припинили діяльність понад 500 лікарняних закладів, майже зруйновано мережу медичної допомоги сільському населенню, обслуговування в державних лікувальних закладах стало практично платним. Це відбувається в той час, коли демографічна ситуація, стан здоров’я населення катастрофічно погіршуються. Посилюється тенденція перевищення смертності над народжуваністю. Україна увійшла до першої десятки країн світу за темпами вимирання населення. Кожен другий громадянин України не доживає до пенсії, а чоловіча смертність є однією з найвищих у світі. Різке збідніння більшості населення, погіршення екологічної ситуації, скорочення первинної ланки медичної допомоги призвели до вибуху таких соціально небезпечних хвороб, як туберкульоз, СНІД, гепатит, що несе загрозу генофонду нації та національній безпеці України. Скорочення в цій ситуації кадрів медичних працівників ще на 5,7 %, зменшення і без того мізерного бюджетного фінансування охорони здоров’я означатиме позбавити абсолютну більшість громадян України конституційного права на доступне медичне обслуговування. Наш спільний обов’язок – захистити права співвітчизників, адже для держави не може бути більш важливого пріоритету, ніж забезпечення людині права на життя і здоров’я. Відповідно до ст.101 Конституції України та ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” звертаю увагу вищих посадових осіб держави на те, що виконання вищезгаданих Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України призведе до порушення ст.3 та 49 Конституції України, які гарантують право кожного на охорону здоров’я, якісну безоплатну медичну допомогу, забороняють скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я. Вважаю за необхідне внести відповідні зміни до Указу Президента України “Про скорочення видатків Державного бюджету України на 1998 рік” №860/98 від 08.08.1998 р. та постанови Кабінету Міністрів України №855 від 11.06.98 р., які унеможливили б порушення конституційних прав людини на ефективне і доступне медичне обслуговування. Н.Карпачова 28.09.1998 р.
ЗВЕРНЕННЯ Дорогі співвітчизники! Сьогодні весь цивілізований світ відзначає 50-річчя визначної події – проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Вони є основою людського існування та розвитку. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Права людини не мають кордонів. Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Однак на порозі нового тисячоліття ми ще далекі від реального втілення високих принципів та ідеалів Загальної декларації прав людини. Велика кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, передбаченими цією Декларацією. Адже кожна людина має право на життя, особисту недоторканність, рівність перед законом, право на працю та справедливу винагороду за неї, яка забезпечувала б гідні людини та її сім’ї умови існування, захист від безробіття, задовільний життєвий рівень, невтручання в особисте та сімейне життя, недоторканність житла, свободу думки, совісті і релігії, справедливий і неупереджений суд. Знаменно те, що саме в рік ювілею проголошення Загальної декларації прав людини вперше в історії України було створено незалежний конституційний орган, яким є національна інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це – складова механізму захисту прав і свобод людини в нашій державі. Уповноважений з прав людини покликаний сприяти додержанню принципів верховенства права та прав людини, у межах своїх повноважень вимагати від органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб дотримання положень Загальної декларації прав людини. В цей особливий період історії нашої держави, становлення якої на пріоритеті прав людини тільки розпочинається, ми маємо усвідомити, що захист прав і свобод людини, її законних інтересів повинен стати сферою особливої уваги та спільних зусиль влади, суспільства, всіх громадян України. Н.Карпачова 10.12.1998 р.
Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации О.Миронова Потрясены гибелью ни в чем не повинных людей в результате ракетно-бомбовых ударов НАТО по территории суверенного государства Югославии. Осуждаем грубое нарушение Устава ООН, принципов международного права со стороны стран – членов Североатлантического альянса. Права человека не имеют границ. Их нельзя “защищать” с помощью “томагавков”. На Балканах попрано самое святое право, закрепленное во Всеобщей декларации прав человека – право на саму жизнь. Цинизм двойных стандартов отчетливо проявился в том, что подписи тех, кто отдает сегодня приказы о бомбардировках незащищенных детей, женщин, стариков, стоят под текстом Всеобщей декларации прав человека. Обращаемся к омбудсманам стран Европы с призывом присоединиться к нашему голосу протеста против попрания прав и свобод человека в Югославии. Требуем от руководства стран Североатлантического альянса немедленно прекратить варварские бомбардировки мирного населения Югославии. Уверены, что это создаст необходимые условия для возобновления мирного переговорного процесса. Иного не дано!
26.03.1999 г.
ЗАЯВА з приводу порушення конституційних прав громадян Конституція України проголосила людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Захист прав і свобод людини держава визнала своїм головним обов’язком. Проте останнім часом до Уповноваженого з прав людини дедалі частіше надходять звернення, які свідчать про масові порушення громадянських, політичних, соціально-економічних прав і свобод у нашій державі. Громадяни України занепокоєні тим, що криміналізація суспільства, вбивства на замовлення, переслідування з політичних мотивів, посягання на свободу слова загрожують не лише правам і свободам людини, а й самій демократії та конституційному ладу в Україні. Свідченням цього є і скоєні майже водночас у різних регіонах держави вбивство начальника Південно-Західної залізниці Бориса Олійника, посягання на життя кандидата в Президенти України Наталії Вітренко, народних депутатів України Володимира Марченка і Наталії Лимар та інших громадян України. Ці цинічні, жорстокі дії, внаслідок яких пролилася кров безвинних людей, викликали справедливе обурення наших співвітчизників. Це не тільки замах на життя окремих фізичних осіб, а й посягання на конституційні права громадян на вільні вибори. Уповноважений з прав людини заявляє: – порушення прав людини і громадянина є наслідком недостатнього виконання державою свого головного обов’язку щодо забезпечення прав і свобод людини відповідно до Конституції України; – згідно зі ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” за фактом посягання 2 жовтня 1999 року на життя кандидата в Президенти України Наталії Вітренко, народних депутатів України Володимира Марченка і Наталії Лимар та інших громадян Уповноваженим з прав людини відкрито провадження; – захист прав і свобод людини, її законних інтересів має стати сферою особливої уваги та спільних зусиль влади, суспільства, всіх громадян України. Н. Карпачова 04.10. 1999 р.
Звернення Дорогі співвітчизники! 2 грудня вся світова спільнота відзначає 50-річчя від дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами. Цей міжнародний документ став кульмінаційним у низці спроб створити на міжнародному рівні ефективну перешкоду подальшому розповсюдженню работоргівлі, виявився одним із важливих кроків у реалізації положень Загальної декларації прав людини. Конвенція ООН привернула увагу всіх держав світу до такого ганебного транснаціонального злочину, як торгівля “живим товаром”. За даними ООН, кожного року у світі понад 4 мільйони жінок і дітей переправляються через кордони для підневільної праці, використання в секс-бізнесі, збройних конфліктах, торгівлі наркотиками, шкідливому виробництві. Соціально-економічна криза в Україні спричинила масове безробіття, вимушену міграцію десятків тисяч громадян в інші країни світу в пошуках роботи. За даними Міжнародної організації з міграції, протягом останніх років близько ста тисяч наших співвітчизниць обманним шляхом було вивезено за кордони України для використання в секс-індустрії. Для деяких з них ця подорож стала останньою... Світ лише тепер почав усвідомлювати всю небезпеку подальшого поширення цього міжнародного злочину та знаходити додаткові засоби боротьби з ним. Україна – одна з перших країн Європи, яка підняла цю проблему на державний рівень і почала реальну боротьбу. Верховною Радою України встановлено кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. Урядом розроблено Державну програму по запобіганню торгівлі жінками та дітьми, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини створено Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми, рішучих заходів вживають правоохоронні органи. Проблема торгівлі людьми не може залишити байдужим жодного з нас. Багато українських родин через цей злочин уже відчули горе втрати рідних і близьких: дітей, сестер, дружин. Тому закликаю Вас, шановні співвітчизники, об’єднати зусилля для боротьби з сучасною работоргівлею. Тільки так, усі разом, ми зможемо вберегти наш народ від руйнівного впливу транснаціональної злочинності, захистити його майбутнє. Н. Карпачова 02.12.1999 р. |
|