Головне меню  >>

III. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦIЙНОГО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ
ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

 3. Реалiзацiя права на звернення до Уповноваженого 
іноземцями та особами без громадянства

Конституція України (ст.26) гарантує іноземцям та особам без громадянства, що на законних підставах перебувають на території України користування тими самими правами і свободами, що і громадянам України, а також передбачає виконання таких самих обов’язків, за винятками, встановленими Конституцією, законами та міжнародними договорами України.

Тим самим іноземцям та особам без громадянства гарантується можливість захистити свої порушені конституційні права та свободи шляхом звернення до відповідних компетентних органів, зокрема таких, як суд, Уповноважений з прав людини, відповідні міжнародні судові інстанції чи органи міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна (ст.55 Конституції України).

Даний конституційний принцип повною мірою знайшов своє відображення в Законі України про Уповноваженого, який передбачає можливість звернення до Уповноваженого з прав людини із заявою про порушення прав та свобод, окрім громадян України, іноземців та осіб без громадянства.

За даними Уповноваженого, зросла кількість заявників-іноземців у 1999 р. порівняно з 1998 р. Так, за період діяльності інституції Уповноваженого своїм правом на звернення до Уповноваженого з прав людини скористалися 76 іноземців та осіб без громадянства, з них: у 1998 р. – 21 особа; у 1999 р. – 55 осіб.

На думку Уповноваженого з прав людини, це пояснюється, з одного боку, великою кількістю порушень прав та свобод людини саме щодо такої категорії осіб, як іноземці та особи без громадянства та, з другого – зростаючим рівнем їх поінформованості щодо можливого звернення до Уповноваженого з прав людини за захистом своїх порушених прав та свобод.

Здебільшого до Уповноваженого за захистом своїх прав та свобод звертаються громадяни Російської Федерації, Республіки Білорусь та Республіки Молдова (табл. 3.13). Це зумовлено значною кількістю спільних проблем, у тому числі в правовій сфері, з якими зіткнулися громадяни новостворених країн після дезінтеграції СРСР, а також перебуванням в Україні чималої кількості громадян саме з цих країн. Треба підкреслити, що значне зростання звернень з боку громадян Російської Федерації пояснюється також і укладенням двостороннього Договору між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Уповноваженим з прав людини в Російській Федерації про співробітництво від 22.03.1999 р., що посилило правовий захист громадян обох країн.

Таблиця 3.13. Кількість звернень до Уповноваженого з прав людини, що надійшли від іноземних громадян

Здебільшого порушення прав та свобод, на які скаржаться заявники-іноземці, схожі з аналогічними зверненнями громадян України. Проте існують і деякі відмінності.

Аналіз звернень до Уповноваженого з прав людини дає підстави стверджувати, що майже кожне друге звернення іноземних громадян стосується порушення громадянських прав та свобод людини і насамперед права на справедливий судовий розгляд у кримінальних та цивільних справах, свободи від порушень прав під час попереднього слідства, свободи пересування, свободи від незаконного видворення за межі України тощо. Існують непоодинокі факти застосування недозволених методів під час проведення попереднього слідства, про що свідчить, зокрема, справа громадянина Республіки Білорусь В.Зеньковича; дискримінаційна практика деяких працівників правоохоронних органів, яка полягає у приниженні гідності за національною ознакою, особливо громадян з країн Близького Сходу (Афганістан), СНД (Грузія, Молдова та ін.).

Слід зазначити, що Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р. належним чином не регулює правовідносини, що виникають у зв’язку з реалізацією іноземцями та особами без громадянства своїх прав та обов’язків. Так, законом передбачено, що порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідок на постійне і тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців, визначаються законом про імміграцію, проте такого закону в Україні досі не прийнято.

Не враховуються повною мірою в Законі України “Про правовий статус іноземців” і міжнародно-правові стандарти, зокрема, закріплені в Протоколі №7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., згідно з яким іноземцю, що видворяється з території держави, повинна бути надана можливість до видворення наводити аргументи проти свого вислання, вимагати перегляду своєї справи, бути представленим з цією метою перед компетентним органом або особою, призначеною цим органом. Видворення без реалізації цих прав можливе тільки в інтересах громадського порядку або з міркувань національної безпеки. У цій частині, на думку Уповноваженого, норми Закону України “Про правовий статус іноземців” потребують змін та доповнень.

Крім цього відповідно до ст.26 Конституції України винятки щодо реалізації прав іноземцями та особами без громадянства встановлюються виключно Конституцією і законами України. Попри це постановою Кабінету Міністрів України “Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 25 грудня 1995 р., встановлено обмеження на пересування іноземців через кордон України, що суперечить вимогам законодавства України.

Значна частина порушень прав іноземних громадян пов’язана з отриманням ними громадянства України або статусу біженця, про що докладно йдеться у розділі IV Доповіді.

З огляду на наявність засуджених громадян інших країн, що відбувають покарання в Україні, низка звернень до Уповноваженого стосується забезпечення їх прав та свобод, зокрема права на охорону здоров’я. Так, за поданням Уповноваженого з прав людини стосовно громадянина з Російської Федерації, що відбував покарання на території України, у зв’язку із тяжкою хворобою (туберкульоз) його було звільнено судом від подальшого відбування покарання.

Показовим у зв’язку з цим є і такий приклад. До Уповноваженого з прав людини звернувся Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Іспанії в Україні Фернандо Хосе Бельйосо щодо сприяння в отриманні ним дозволу відвідати громадянина Іспанії, котрий перебував у слідчому ізоляторі Служби безпеки України. Незважаючи на свій дипломатичний ранг, Посол зіткнувся зі значними перепонами в реалізації права на побачення з громадянином своєї держави. Питання було позитивно вирішено після відповідних заходів реагування Уповноваженого з прав людини на це звернення. Спільно з Послом Іспанії український омбудсман відвідала слідчий ізолятор СБУ, де відбулася зустріч з іспанським громадянином, було вирішено низку питань, зокрема отримання ним газет і літератури іспанською мовою та можливість побачення з рідними, дозвіл на приїзд яких також було погоджено.

Значна частина звернень до Уповноваженого з прав людини, особливо громадян Російської Федерації та Казахстану, стосується отримання статусу жертв політичних репресій і пов’язаних з цим питань. До Уповноваженого з прав людини звертається багато громадян цих країн, яких за ознакою належності до німецької національності було насильно виселено з України до Російської Федерації та Казахстану на спецпоселення, при цьому, як правило, із позбавленням майна. Зокрема, з таких питань звертались громадяни Республіки Білорусь І.Бартле та Російської Федерації І.Волик. Реабілітація цієї категорії осіб не передбачена чинним законодавством України і для позитивного вирішення цього питання має бути вжито відповідних заходів, зокрема, внесено зміни до законодавства України, на необхідності яких наголошувалось Уповноваженим з прав людини у зверненні на ім’я голови Комітету Верховної Ради України з питань прав людини та національних відносин.

Серед порушень економічних прав іноземців найбільш поширеним є порушення права на повернення державою грошових та інших заощаджень, що зберігалися у банківських та страхових установах колишнього СРСР. Багато громадян країн СНД не мають змоги отримати ці заощадження в Україні через відсутність реального державного механізму їх повернення, а їх переказ за межі України не здійснюється, оскільки суми нарахованої компенсації обліковуються на позабалансових рахунках Ощадбанку України і до надходження коштів з Державного бюджету на проведення компенсаційних виплат реальної вартості не мають.

На розгляд Уповноваженого з прав людини надійшла низка звернень щодо порушення права власності працівниками митних органів України, зокрема щодо незаконного вилучення грошових коштів та ін. Так, у справі гр.М. з Російської Федерації під час перевірки Уповноваженого підтвердився факт незаконного вилучення у заявниці золотих виробів представниками митних органів України. Галицький районний суд м. Львова прийняв відповідне рішення про повернення конфіскованих виробів їх власниці.

Питома вага порушень соціальних прав іноземних громадян з-поміж усіх звернень порівняно невелика, що пояснюється незначним колом питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням, у межах яких іноземці є суб’єктом правовідносин. Це, зокрема, право на отримання пенсії, інших соціальних виплат. До Уповноваженого з прав людини з заявою щодо затримки з виплатою відшкодувань у зв’язку з трудовим каліцтвом, отриманим під час роботи на українському підприємстві, звернулася гр. Л.Матюшенкова з Російської Федерації. Після відкриття Уповноваженим провадження у справі про порушення прав і свобод людини за результатами перевірки наведених фактів прокуратурою м. Києва було поновлене порушене право заявниці і належна їй сума виплачена у повному обсязі.

За захистом свого права на житло до Уповноваженого з прав людини звернулися громадяни Російської Федерації А.Альховка, А.Петренко. Зважаючи на належність заявників до російського громадянства, у 1999 р. у них згідно з рішенням суду в м. Запоріжжі було вилучено квартиру, яку вони бронювали з 1987 р. у зв’язку з виїздом на роботу в райони Крайньої Півночі Російської Федерації. У даному випадку очевидним був прояв дискримінаційного ставлення стосовно заявників-іноземців. Такі факти, на жаль, є непоодинокими, і Уповноважений з прав людини вивчає їх на предмет узагальнення і відповідного реагування.

Водночас, як свідчить аналіз звернень іноземних громадян, що надходять до Уповноваженого з прав людини, більшість з них не відповідають формальним вимогам Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, оскільки перевищують термін – один рік після встановлення факту порушення прав та свобод або стосуються цивільно-правових питань, у тому числі сімейних, спадкових та інших. Крім цього чимало заявників звертається до Уповноваженого без вичерпання всіх можливих засобів захисту своїх порушених прав, передбачених, зокрема, касаційним оскарженням та переглядом судових справ у порядку нагляду.

Моніторинг звернень до Уповноваженого громадян України, у тому числі народних депутатів, а також іноземців та осіб без громадянства дає підстави дійти висновку, що все більше осіб з метою поновлення своїх порушених прав і свобод користуються цим унікальним правом, яке передбачено ст.55 Конституції України. За зазначений період до Уповноваженого з прав людини звернулись понад 80 тис. осіб. Ці звернення стали підґрунтям для здійснення всебічного аналізу стану дотримання громадянських, політичних, особистих, економічних, соціальних та культурних прав і свобод в Україні відповідно до міжнародних стандартів. Докладно про стан дотримання зазначених прав йдеться у наступних розділах Доповіді.

Виходячи із реальної практики розгляду звернень, Уповноважений усвідомлює проблеми, які потрібно вирішувати. Для підвищення ефективності розгляду звернень Уповноваженим запроваджується система постійного моніторингу, статистичного обліку та звітності щодо цих звернень, 3 цією метою затверджена нова структура Секретаріату Уповноваженого, згідно з якою опрацювання звернень до Уповноваженого щодо порушення прав людини здійснюватиметься фахівцями конкретних галузей права у відповідних профільних департаментах і відділах. Попри всі труднощі, передусім фінансові та організаційні, у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини з 1999 р. запроваджуються комп’ютерні програми обліку таких звернень. За міжнародної підтримки, насамперед ОБСЄ, здійснюється робота щодо проекту створення єдиної комп’ютерної мережі по роботі зі зверненнями. Сподіваюсь, що вжиті заходи значною мірою поліпшать роботу зі зверненнями до Уповноваженого, сприятимуть більш ефективному захисту прав і свобод людини в Україні.

На початок сторінки ^^