Головне меню  >>

III. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦIЙНОГО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ
ДО УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

 2. Розгляд Уповноваженим звернень народних депутатiв України

Важливим напрямом діяльності Уповноваженого з прав людини є співпраця з народними депутатами України. Відповідно до п.2 ст.16 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” звернення народних депутатів України про порушення прав і свобод людини є однією з підстав для відкриття Уповноваженим з прав людини провадження у справі та призначення перевірок. Цьому значною мірою сприяють особисті зустрічі з народними депутатами України, які допомагають Уповноваженому прийняти відповідне рішення про подальші дії за конкретними зверненнями.

За період діяльності Уповноваженого з прав людини – з квітня 1998 р. по грудень 1999 р. до Уповноваженого надійшло 266 письмових звернень від народних депутатів України. Зокрема, з 14 квітня по 31 грудня 1998 р. 53 народних депутати направили 79 звернень; у 1999 р. від 99 народних депутатів України надійшло до Уповноваженого 187 звернень. Крім офіційних письмових звернень, народні депутати України зверталися до Уповноваженого на особистих прийомах, телефоном.

З-поміж депутатів, які звернулися до Уповноваженого, – представники усіх груп і фракцій парламенту. Частіше зверталися народні депутати України, яких було обрано за мажоритарними округами. У 1998 р. звернулося 29 депутатів-мажоритарників, або 54,7% усіх народних депутатів України, які звернулися за допомогою до Уповноваженого. У 1999 р. – 64 народних депутати, або 64,6%.

Переважна більшість народних депутатів України зверталися до Уповноваженого з прав людини в інтересах захисту прав і свобод своїх виборців. У табл. 3.12 наведено дані щодо порушення конкретних прав, про які повідомлялося у направлених на адресу Уповноваженого зверненнях народних депутатів України та надісланих ними заявах, скаргах та зверненнях громадян.

Таблиця 3.12. Відомості щодо порушення конкретних прав, про які повідомлялося у зверненнях 
народних депутатів України та пересланих ними заявах, скаргах та зверненнях громадян

Наведені цифри свідчать, що народні депутати України та громадяни України, в інтересах яких зверталися народні депутати, найбільше стурбовані станом дотримання громадянських, економічних і соціальних прав.

Серед звернень про порушення громадянських прав більше половини – скарги на рішення, вироки, ухвали і постанови судів, понад одну третину – на неправомірні дії посадових осіб та працівників органів Міністерства внутрішніх справ, слідства, прокуратури, суду, виконавчої влади. Зокрема, скарги на дії працівників та посадових осіб МВС містилися у 19, на дії судових органів – у 15, на дії прокуратури – у 9, на дії місцевих органів влади – у 4, на дії СБУ – в одному зверненні.

Серед звернень про порушення економічних прав кожне друге стосується насамперед невиплати заробітної плати. Достатньо навести такий приклад. Народний депутат України Ф.Абрамов направив Уповноваженому 97 звернень громадян з приводу невиплати заробітної плати та прирівняних до неї виплат; народний депутат України В.Онопенко надіслав Уповноваженому звернення з цього ж приводу за підписом 50 громадян.

Як вже зазначалося, набуло масового характеру невиконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з заробітної плати та інших соціальних виплат. Ця проблема не могла залишитися поза увагою народних депутатів України. Як приклад, можна навести звернення народного депутата України К.Охріменка з приводу невиконання судового рішення про стягнення заробітної плати в інтересах гр. А.Дворниченко, гр. Є.Орловської та інших з м. Дружківки Донецької області. Лише після втручання Уповноваженого з прав людини судовиконавці вжили необхідних заходів. Зокрема, було описано майно боржників і виставлено на продаж для примусового виконання рішення суду. Такий стан з виконанням судових рішень, як вже зазначалося, породжує зневіру громадян у можливість реалізувати своє право на судовий захист.

Від народних депутатів України у 1998 р. надійшло 18, у 1999 р. – 31 звернення щодо порушення соціальних прав – на житло, освіту, безоплатну медичну допомогу, про перегляд розміру пенсій.

Якщо порівняти звернення, які надійшли від народних обранців до Уповноваженого, зі зверненнями громадян України щодо видів порушених прав, то можна помітити, що вони стосуються порушень аналогічних прав.

Попередній аналіз листів народних депутатів України та надісланих ними звернень громадян показує, що прийнятними до розгляду визнані у 1998 р. – 23, а у 1999 р. – 40 звернень народних депутатів. Всі звернення уважно вивчалися Уповноваженим, після чого приймалися рішення про подальші заходи згідно з вимогами ст.17 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”.

Щодо масових та брутальних порушень прав громадян Уповноваженим з прав людини застосовувалась практика відкриття проваджень у справі про порушення прав людини. Так було відкрито 24 провадження за зверненнями, визнаними прийнятними до розгляду (в 1998 р. – 9; у 1999 р. – 15).

До Уповноваженого у 1998–1999 рр. надійшла низка звернень щодо порушення прав осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі їх аналізу Уповноваженим було прийняте рішення відкрити провадження у справі про порушення прав цієї категорії громадян. Уповноваженим було відкрите провадження у справі гр. О.Федорченка, 1926 року народження, учасника Великої Вітчизняної війни, мешканця м. Суми. Він звернувся до народного депутата України В.Тропіна з листом про поновлення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Народний депутат у свою чергу письмово звернувся до Уповноваженого з прав людини з проханням надати допомогу у вирішенні справи свого виборця. Після вивчення та перевірки даних за дорученням Уповноваженого з прав людини матеріали справи було направлено для розгляду по суті Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. За повідомленням першого заступника міністра цього міністерства В.Логінова, Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при МНС України, О.Федорченку 16 вересня 1999 р. підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У результаті проваджень у справі про порушення прав і свобод людини вирішено позитивно з поновленням порушених прав або частково задоволені прохання за зверненнями народного депутата України А.Хмельового в інтересах гр.М. щодо незгоди з закриттям кримінальної справи за фактом смерті сина; народного депутата України В.Лантуха, в інтересах гр. М.Гвоздієвського з приводу тяганини з розглядом цивільної справи у суді; поновлено на роботі гр. А.Войтка, в інтересах якого зверталася народний депутат України Я.Стецько.

Звернення народних депутатів України К.Ващук, Н.Марковської, С.Головатого та інших в інтересах їх виборців з приводу неповернення заощаджень об’єднані в одне провадження. Звернення враховано при підготовці конституційного подання Уповноваженого до Конституційного Суду України про визнання деяких положень Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” та інших нормативно-правових актів з цього питання неконституційними (докладніше про це – у розділі VI Доповіді).

Після вжитих Уповноваженим з прав людини заходів за зверненням народного депутата України В.Власова в інтересах гр. В.Волкова, який не міг домогтися виконання судового рішення про стягнення заборгованої заробітної плати через відсутність коштів на рахунках боржника, стягнення було звернено на майно боржника.

Народний депутат України Я.Козак звернувся в інтересах гр. М., який не погоджувався із закриттям кримінальної справи за фактом смерті малолітньої доньки у лікарні. У результаті заходів, ужитих Уповноваженим, постанову про закриття справи було скасовано, слідство поновлене.

Водночас ще тривають провадження Уповноваженого з прав людини за колективним зверненням працівників ВО “Сніжнеантрацит” про невиплату заробітної плати, направлене народним депутатом України Ф.Абрамовим, за зверненням народного депутата України В.Семенюк стосовно порушення прав помічника народного депутата при затриманні та катування його під час попереднього слідства; за зверненням народного депутата України В.Сінька в інтересах гр. О.Добровольського стосовно поновлення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та за іншими.

У результаті проваджень Уповноваженого (з урахуванням проваджень, відкритих за неприйнятними до розгляду зверненнями) повністю або частково поновлено права громадян за 16 зверненнями, не підтвердилися факти порушення прав за 11 зверненнями, ще за 11 зверненнями провадження триває.

Роз’яснено заходи, яких мають вжити заявники за шести зверненнями (2 – у 1998 р.; 4 – у 1999 р.).

За належністю, з прийнятних до розгляду звернень було направлено і взято під контроль у 1998 р. – 12, у 1999 р. – 21 звернення. За зверненням народного депутата України Н.Шуфрича в інтересах гр. Г.Гапоненко, яка оскаржувала рішення суду за цивільною справою з житлового питання, Уповноважений звернулася до Верховного Суду України у зв’язку з тим, що під час розгляду справи в суді не враховано інтереси сина заявниці, інваліда з дитинства. Заступником Голови Верховного Суду України було вивчено справу і рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За зверненням народного депутата України В.Алексєєва в інтересах гр. Л.Веретінної щодо неправомірних дій працівників прокурорсько-слідчих органів з ініціативи Уповноваженого з прав людини Генеральною прокуратурою проведено службове розслідування. Наведені у зверненні факти частково підтвердилися. Працівників прокурорсько-слідчих органів Орджонікідзевського району м. Харкова, причетних до порушення прав заявниці, притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Водночас за наслідками попереднього аналізу звернень до Уповноваженого народних депутатів України було зроблено висновок, що переважна їх більшість містить питання, вирішення яких не належить до компетенції Уповноваженого і є неприйнятними для розгляду. У 1998 р. таких звернень було одержано – 56, або 74,6%, у 1999 – 149, або 79,6%.

Так, без урахування положень ч.2 ст.17 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та з перевищенням передбаченого законом терміну в один (два) роки до Уповноваженого зверталися народні депутати України в інтересах своїх виборців щодо житлового спору, який тягнеться з райдержадміністрацією з 1995 р.; щодо оскарження звільнення виборця з роботи у 1992 р.; з вимогами оскаржити рішення райсуду від 15 лютого 1995 р. та інші.

Попри низку неприйнятних звернень, що надійшли від народних депутатів України, Уповноважений, виходячи з соціальної значущості деяких з них, не пішла формальним шляхом, встановленим п.4 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, а саме: відмови у розгляді звернення. Після пильного вивчення таких звернень від народних депутатів України, Уповноваженим було вжито конкретних заходів реагування.

Беручи до уваги соціальний статус громадянина, в інтересах якого звернулися народні депутати України, та важливість порушеної проблеми, у ряді випадків Уповноваженим було відкрито навіть провадження за неприйнятними до розгляду зверненнями. Показовим є відкриття провадження за зверненнями народних депутатів України Я.Стецько та М.Косіва в інтересах гр. Г.Скрипко, донька якої, проживаючи у Голландії, була вбита у 1993 р. своїм чоловіком, громадянином цієї країни. Незважаючи на те що порушене заявницею питання не належить до сфери застосування Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, керуючись законами справедливості та власною совістю, Уповноважений в інтересах неповнолітнього сина загиблої відкрила провадження у справі. Через МЗС та Укрін’юрколегію було з’ясовано, що звернення матері загиблої не підлягає задоволенню через відсутність підстав згідно із законодавством Нідерландів. Попри це Уповноважений з прав людини провела особисту зустріч з Послом Нідерландів в Україні Онно Хатінга ван’т Сантом для з’ясування додаткових можливостей надання допомоги заявниці, зокрема через неурядові фонди Нідерландів. Провадження у цій справі триває.

У більшості випадків звернення народних депутатів України були направлені на розгляд за належністю відповідним органам, компетенцією яких є вирішення порушених у зверненнях питань. З 205 звернень, визнаних неприйнятними, 176 було направлено на розгляд за належністю (відповідно – 49 у 1998 р., 127 – у 1999 р.).

Під особистим контролем Уповноваженого перебувало звернення гр. В.Кукурудзи, надіслане народним депутатом України І.Чижом, яке було направлено Уповноваженим до акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”; звернення народного депутата України Р.Зварича в інтересах гр. В.Прищика направлене на розгляд Генеральному прокурору України; звернення гр. В.Некозакова, надісланого народним депутатом України Б.Кожиним, яке розглядалось прокурором Харківської області. Уповноважений завжди намагалася відшукати можливість допомогти народним депутатам України та їх виборцям.

Поряд з розглядом звернень народних депутатів України Уповноваженим особливу увагу було приділено співпраці з комітетами Верховної Ради України, що стало важливою складовою у діяльності Уповноваженого і дає змогу вирішувати питання, які мають загальнодержавне значення. Так, упродовж 1998 р. до Уповноваженого з прав людини та Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства надійшла низка звернень від працівників медичних закладів та Центрального комітету профспілки медичних працівників з приводу скорочення значної кількості медичних кадрів та мережі медичних закладів. Ретельно вивчивши порушені у зверненнях питання, Уповноважений і Комітет Верховної Ради України дійшли висновку, що таке скорочення призведе до руйнації галузі і масового порушення прав громадян, які працюють у системі охорони здоров’я.

У результаті було надіслано відкритий лист вищим посадовим особам держави – Президентові, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністру України. Спільно з головою комітету народним депутатом України С.Шевчуком Уповноважений узяла участь у роботі Пленуму ЦК профспілок працівників охорони здоров’я. Як наслідок, Міністерством охорони здоров’я України на той час було вжито відповідних заходів, які пом’якшили гостроту цієї проблеми.

Під час вивчення стану дотримання прав і свобод людини і громадянина у Чернігівській області Уповноважений з прав людини отримала повідомлення про те, що у військовій частині, розташованій у м. Прилуках, йде утилізація літаків ТУ-160, і водночас військовослужбовців цієї частини звільняють зі служби без вирішення соціальних питань, порушується їх право на житло, затримується виплата грошових коштів. Захищаючи права військовослужбовців, Уповноважений направила подання Голові Верховної Ради України та спільно з Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони порушила питання щодо припинення знищення літаків ТУ-160 та поновлення прав військовослужбовців. Це сприяло, зокрема тому, що знищення літаків було припинено, а питання соціального захисту військовослужбовців та їх сімей почали поступово вирішуватись.

Враховуючи звернення, Уповноважений також активно співпрацює з комітетами Верховної Ради за конкретними напрямами законотворчої діяльності, зокрема з Комітетом з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин – під час розробки проекту Засад державної політики України в галузі прав людини, які було прийнято Верховною Радою України 17 червня 1999 р.; з Комітетом у закордонних справах – стосовно узгодження питань щодо ратифікації Конвенції ООН з морського права 1982 р.; з Комітетом з питань національної безпеки та оборони – у розробці проекту закону про цивільний контроль над військовими формуваннями України, з Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією – щодо внесення змін до проекту Кримінального кодексу України стосовно кримінальної відповідальності за торгівлю людьми.

Підсумовуючи наслідки роботи зі зверненнями народних депутатів України до Уповноваженого з прав людини, вважаю за необхідне зазначити, що:

– Уповноважений з прав людини у своїй діяльності приділяє особливу увагу роботі зі зверненнями народних депутатів України, завжди відкрита для співпраці у питаннях захисту прав і свобод людини і громадянина і в межах своєї компетенції й надалі надаватиме допомогу у вирішенні питань щодо захисту народними депутатами України прав виборців;

– Уповноважений і надалі співпрацюватиме з комітетами Верховної Ради України та розширюватиме таке співробітництво;

– Уповноважений переконана, що тільки спільними зусиллями, використовуючи повною мірою надані чинним законодавством повноваження народним депутатам України та Уповноваженому, можна поліпшити стан додержання прав і свобод людини і громадянина у нашій державі;

– Уповноважений вважає за необхідне подальше вдосконалення співпраці з депутатським корпусом шляхом повідомлень прес-центру Уповноваженого про роботу зі зверненнями народних депутатів України, продовження практики участі працівників Секретаріату Уповноваженого у роботі Комітетів Верховної Ради України над спільною розробкою законопроектів щодо захисту конституційних прав і свобод людини.

На початок сторінки    ^^