|
Головне меню >> |
|||||||
|
ДОГОВОРИ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО |
|||||||
|
між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Уповноваженим з прав людини в Російській Федерації Уповноважений Верховної Ради України з прав людини і Уповноважений з прав людини в Російській Федерації, які далі іменуються Сторони, керуючись загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, Загальною декларацією прав людини, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Віденською декларацією і Програмою дій, прийнятими Всесвітньою конференцією з прав людини в червні 1993 року, Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Паризькою хартією для нової Європи та іншими документами з прав людини, виходячи із загального розуміння завдань по забезпеченню гарантій державного захисту прав і свобод громадян, їх дотримання і поваги державними органами, органами місцевого самоврядування і посадовими особами України і Російської Федерації, відповідно до принципів і норм Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, враховуючи зацікавленість у спільному розв’язанні проблем у сфері відновлення порушених прав громадян, з метою розвитку двосторонніх відносин між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини і Уповноваженим з прав людини в Російській Федерації, прагнучи до взаємного співробітництва в інтересах громадян своїх держав на основі поваги прав і свобод людини та верховенства закону, домовилися про таке: Стаття 1 Співробітничати у сфері захисту прав і свобод громадян України і громадян Російської Федерації в межах своєї компетенції, що визначена для української Сторони Конституцією України, конституційним Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, а для російської Сторони– федеральним конституційним Законом “Про Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації”. Стаття 2 Своєчасно повідомляти один одного про всі відомі випадки порушення прав і свобод громадян Російської Федерації на території України і громадян України на території Російської Федерації, а також інших осіб, що перебувають під юрисдикцією Російської Федерації і України. Стаття 3 Сприяти відновленню на території України порушених прав громадян Російської Федерації, а на території Російської Федерації – громадян України. Стаття 4 Здійснювати взаємний обмін інформацією, аналітичними і довідковими матеріалами про діяльність Сторін з питань прав і свобод громадян, форм і методів їх захисту. Проводити спільні експериментальні і дослідницькі роботи, організовувати науково-практичні конференції і семінари з метою удосконалення механізмів правозахисної діяльності на місцевому, регіональному і національному рівнях. Стаття 5 Проводити регулярні двосторонні консультації з питань захисту і дотримання прав людини. Стаття 6 Обмінюватися інформацією і координувати свої позиції під час проведення міжнародних конференцій, семінарів, круглих столів, інших заходів, що проводяться за участю Сторін. Стаття 7 Проводити зустрічі Уповноважених і співробітників апаратів Сторін з метою обміну досвідом роботи і надання взаємної практичної допомоги. Стаття 8 На основі цього Договору можуть укладатися протоколи чи угоди за окремими напрямами діяльності Сторін. Цей Договір набуває чинності з часу його підписання і діє протягом усього строку повноважень Сторін. До Договору можуть вноситися зміни чи доповнення за згодою обох Сторін. Договір складено українською і російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу. Вчинено у двох примірниках 22 березня 1999 року в місті Москві.
в галузі захисту прав людини та громадянина між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Речником громадянських прав Республіки Польща
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Речник громадянських прав Республіки Польща, які далі іменуються Сторони, керуючись загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, відповідно до принципів і норм Договору між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво від 18 травня 1992 року, виходячи із загального розуміння завдань щодо забезпечення гарантій державного захисту прав і свобод громадян, їх дотримання і поваги державними органами, органами місцевого самоврядування і посадовими особами України і Республіки Польща, керуючись волею установити взаємовигідне співробітництво між інституціями обох країн з метою обміну досвідом у справах, пов’язаних з забезпеченням ефективного захисту прав людини і громадянина у своїх державах, домовились про таке: Стаття 1 Сторони співпрацюватимуть у сфері захисту прав людини і основних свобод у межах своєї компетенції, що визначені відповідними внутрішніми положеннями Сторін. Стаття 2 Сторони будуть обмінюватися відомою їм інформацією про зафіксовані випадки порушення прав і свобод громадян України на території Республіки Польща і громадян Республіки Польща на території України. Стаття 3 У межах своєї компетенції Сторони будуть взаємно надавати допомогу в захисті прав громадян України на території Республіки Польща та прав громадян Республіки Польща на території України. Стаття 4 Сторони будуть обмінюватися правовими документами та іншою інформацією, що визначають організацію, форми та методи діяльності Сторін, а також іншими законодавчими актами, що безпосередньо пов’язані з цією діяльністю. Сторони будуть обмінюватися аналітичними та інформаційно-довідковими матеріалами, бібліографічною та технічною документацією, а також інформацією щодо розвитку та застосування інформаційних технологій у сфері прикладних програм у діяльності Сторін. Стаття 5 Сторони будуть обопільно інформувати про особливо важливі рішення державних органів своїх країн, таких як постанови судів у зв’язку з діяльністю Сторін. Стаття 6 Прагнучи підвищення рівня професійної та технічної освіти, удосконалення інституційних механізмів діяльності в галузі захисту прав людини і основних свобод, Сторони будуть організовувати візити, конференції, семінари, а також професійне навчання. Стаття 7 Сторони будуть у разі потреби проводити консультації у зв’язку з участю Сторін у роботі міжнародних конференцій, а також під час проведення інших заходів у галузі прав людини. Стаття 8 Зміни до цієї Угоди Сторони будуть вносити документальним шляхом. Стаття 9 Дорожні витрати представників Сторін, які відряджені з метою здійснення своїх обов’язків до другої Сторони згідно з домовленістю несе Сторона, яка відряджає представника. Витрати, пов’язані з перебуванням, несе Сторона, яка приймає цих представників на території своєї держави. Ці питання Сторони будуть у кожному разі окремо узгоджувати. Стаття 10 Ця Угода набуває чинності з моменту її підписання. Угода є чинною протягом п’яти років. Угода буде автоматично продовжена на такий самий строк, хіба що одна із Сторін шляхом нотифікації сповістить іншу Сторону про відмову від Угоди за один місяць до закінчення строку дії Угоди. У разі денонсування Угоди дії, які вже було розпочато, будуть продовжені аж до їх закінчення згідно з умовами, які раніше узгоджені між Сторонами. Складено у місті Києві 5 травня 2000 року у двох автентичних примірниках, кожний українською та польською мовами, причому обидва тексти мають однакову юридичну силу.
про співробітництво між Уповноваженим з прав людини (Омбудсман) Азербайджанської Республіки та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини
Уповноважений з прав людини (Омбудсман) Азербайджанської Республіки та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, які далі іменуються Сторони, керуючись загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, виходячи із загального розуміння завдань по забезпеченню гарантій державного захисту прав і свобод громадян, їх дотримання і поваги державними органами, органами місцевого самоврядування і посадовими особами Азербайджанської Республіки і України, керуючись волею установити взаємовигідне співробітництво між інституціями обох країн з метою обміну досвідом у справах, пов’язаних з забезпеченням ефективного захисту прав людини і громадянина у своїх державах, домовились про таке: Стаття 1 Співпрацювати у сфері захисту прав людини і основних свобод у межах своєї компетенції, що визначені для Азербайджанської Сторони Конституцією Азербайджанської Республіки і Конституційним Законом “Про Уповноваженого з прав людини (Омбудсман) Азербайджанської Республіки”, а для української Сторони – Конституцією України і Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Стаття 2 Обмінюватися інформацією про усі відомі випадки порушення прав і свобод громадян Азербайджанської Республіки на території України і громадян України на території Азербайджанської Республіки. Стаття 3 Надавати допомогу в захисті та сприяти відновленню на території Азербайджанської Республіки прав громадян України і на території України прав громадян Азербайджанської Республіки. Стаття 4 Обмінюватися правовими документами та іншою інформацією, що визначають організацію, форми та методи діяльності Сторін, а також іншими законодавчими актами, які безпосередньо пов’язанні з цією діяльністю. Обмінюватися аналітичними та інформаційно-довідковими матеріалами, бібліографічною та технічною документацією, а також інформацією щодо розвитку та застосування інформаційних технологій, зокрема прикладних програм у діяльності Сторін. Стаття 5 Обопільно інформувати про особливо важливі рішення державних органів своїх країн, таких як постанови судів у зв’язку з діяльністю Сторін. Стаття 6 Організовувати візити, конференції, семінари, практичні навчання з метою підвищення професійної та технічної освіти, удосконалення механізмів правозахисної діяльності на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Стаття 7 У разі потреби проводити консультації у зв’язку з участю Сторін у роботі міжнародних конференцій, круглих столів, під час проведення інших заходів у галузі прав людини. Стаття 8 На основі цього Договору (Угоди) можуть укладатися додаткові протоколи для внесення відповідних змін та доповнень у текст Договору (Угоди). Стаття 9 Дорожні витрати представників Сторін, які відряджені з метою здійснення своїх обов’язків в іншу державу, згідно з домовленістю несе Сторона, яка відряджає представника. Побутові витрати несе Сторона, яка приймає цих представників на території своєї держави. Ці питання Сторони будуть у кожному разі узгоджувати. .Стаття 10 Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання. Договір є чинним протягом п’яти років. Чинність договору автоматично подовжується на такий самий строк, якщо кожна із Сторін не заявить у письмовій формі про відмову від Договору не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку його дії. У разі відмови від Договору дія, яку вже було розпочато, буде продовжуватися до закінчення згідно з умовами, які раніше узгоджені між Сторонами.
|
|||||||