Головне меню   

 6.3. Забезпечення прав військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та членів їхніх сімей на достатній життєвий рівень

Моніторинг Уповноваженого з прав людини стану додержання прав військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей на соціальний захист свідчить, що головними проблемами тут залишаються незабезпеченість житлом та неврегульованість питань пенсійного забезпечення.

Привертає увагу те, що почала зростати кількість безквартирних військовослужбовців та осіб, звільнених із військової служби. Так, якщо за станом на 1 січня 2005 р. на квартирному обліку у Міністерстві оборони України перебувало 45 787 сімей, то на початок 2007 р. – 51 487, а на 1 січня 2008 р. – 51 800 сімей. Не краща ситуація із забезпеченням житлом осіб, звільнених із військової служби, які перебувають на квартирному обліку в місцевих органах влади. Так, у 2006 р. у країні налічувалось 16 473 таких сімей, а на кінець 2007 р. – 18 379.

Не дають підстав сподіватися на успішне розв’язання житлової проблеми і темпи будівництва житла, тому що кількість квартир, побудованих або придбаних Міністерством оборони України, зберігає стійкі тенденції до зменшення. Так, якщо у 2005 р. введено в експлуатацію 5443 квартири, у 2006 р. – 4427 квартир, то у 2007 р. – лише 1560 квартир (із запланованих Комплексною програмою 9527 квартир). Не кращі темпи будівництва і передачі житла особам, звільненим з військової служби, і в місцевих органах влади. Для зазначених категорій військовослужбовців отримано у 2006 р. 309 квартир, а протягом 2007 р. – 194.

Уповноважений з прав людини змушена наголосити, що контрольні показники забезпечення житлом військовослужбовців, а також осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку, із року в рік не виконуються.

Істотні зміни у 2004 р. до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” створили законодавчі основи розв’язання житлової проблеми. Але, на жаль, і через три роки після цього нормативна база залишається нестабільною та недосконалою, створює умови для зловживань і порушення соціальної справедливості при розподілі житла.

Усе це призводить до численних звернень громадян України та громадських організацій. Так, Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів звернулася до Уповноваженого з прав людини та у відчаї заявила: “У 2007 р. вперше в історії незалежної України допущено масове порушення прав на забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку”.

Однією із причин такого стану є насамперед зміна механізмів фінансування будівництва і придбання житла Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. У 2007 р. виникла проблема диспропорції в обсягах фінансування службового та постійного житла із загального фонду держбюджету, що створило напруженість серед військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби. На будівництво службового житла було виділено 326 500 тис грн (91%), а на будівництво постійного житла – 32 835 тис грн (9%). При цьому з 51,8 тис осіб, які перебувають на квартирному обліку у гарнізонах Збройних Сил України, право на отримання постійного житла мають 41,2 тис. (майже 80%), а четверта частина черговиків Міноборони – особи, звільнені з військової служби, які мають право на отримання саме постійного житла.

Водночас колишній міністр оборони України А.Гриценко замість посилення уваги та зусиль для розв’язання проблем будівництва житла пішов шляхом фактично ревізування черги. У 2007 р. його розпорядженням особи, які перебувають на квартирному обліку, зобов’язувалися подати свої квартирні справи та доповнити їх низкою документів, які не передбачені ані Житловим кодексом, ні постановою Кабінету Міністрів №1081 від 3 серпня 2006 р., де встановлений вичерпний перелік документів для зарахування на облік для поліпшення житлових умов.

На думку Уповноваженого з прав людини, одним із шляхів розв’язання житлової проблеми є формування фонду службового житла для військовослужбовців, які прослужили менше 20 років. На жаль, належна концепція вирішення цього питання не створена, із процесом реформування Збройних Сил України ці питання не узгоджені, правові та фінансові механізми в повному обсязі не задіяні.

Якщо враховувати, що службове житло відповідно до нормативних актів поки що розподіляється без урахування будь-якої черги і пільг військовослужбовців, то це прямий шлях до корупції, хабарництва, зловживання службовим становищем та надання можливості спритним ділкам отримувати житло поза чергою на законних підставах, тобто до порушень прав людини.

Прикладом може слугувати ситуація, що виникла у Чортківському гарнізоні Тернопільської області. Заявник Сергій Лобода повідомив Уповноваженому з прав людини, що за час проходження військової служби та після звільнення в запас, як і багато інших військовослужбовців, житлом не забезпечувався. Водночас у військовій частині А1915, де він перебуває на квартирному обліку, шляхом надання службового житла та переведення його в розряд постійного, чиняться зловживання, відбувається незаконний розподіл житла. Уповноваженим з прав людини у цій справі було відкрите провадження. На запит Уповноваженого до Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України з цього питання Головне квартирно-експлуатаційне управління Міноборони поінформувало про виявлені у діях посадових і службових осіб військової частини А1915 та Чортківського гарнізону порушення чинного житлового законодавства України та заходи, що вживаються для їх усунення. Провадження Уповноваженого з прав людини у цій справі триває.

Одним із шляхів формування фонду службового житла може бути вивільнення житла у закритих військових містечках та віддалених гарнізонах. За станом на кінець 2007 р. близько 4 тис. сімей, які втратили зв’язок із Збройними Силами України, потребують відселення із таких гарнізонів. Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” це завдання покладене на органи місцевого самоврядування. Поряд із цим розв’язання проблеми заведене у глухий кут низкою правових неузгодженостей і неналежним фінансуванням.

Протягом тривалого часу незадовільно вирішується питання оренди житла для військовослужбовців, які після звільнення із військової служби взагалі потрапляють у безвихідне становище. Згідно з договорами оренди, укладеними командирами 40 військових частин, у орендованих житлових приміщеннях мешкає понад 850 сімей військовослужбовців, осіб, звільнених із військової служби. У 2006–2007 рр. до Уповноваженого надходили численні звернення військовослужбовців Київського гарнізону, осіб, звільнених із військової служби, які мешкають у житлі з фондів Державного підприємства “Екос”, з проханням сприяти захисту їхнього права на житло. У зв’язку із закінченням договору оренди керівництво ДП ”Екос” наполягає на виселенні цих сімей із жилих приміщень. На звернення Уповноваженого з прав людини одержані відповіді КМДА та Міноборони, які пояснюють стан справ, але не розв’язують житлової проблеми конкретних людей. Щодо 89 таких сімей прийняті судові рішення про виселення їх із орендованих приміщень.

Наприклад, вдова військовослужбовця Акуліна Носко повідомила Уповноваженому, що із 1993 р. перебуває на квартирному обліку та тривалий час проживає у приміщенні, орендованому Міністерством оборони України в особі однієї із військових частин Київського гарнізону. Термін дії оренди припинений, військова частина розформована, сім’я А.Носка та переважна більшість інших громадян, які на підставі договору були заселені у приміщення гуртожитку, втратили зв’язок із Збройними Силами України, тому орендна плата за їх проживання не сплачується. Зазначені приміщення визнані нежилими. А тому ДП ”Екос” вважає, що ніяких підстав для проживання цих сімей у гуртожитку немає. За позовом ДП ”Екос” Господарський суд м.Києва 12 квітня 2005 р. вирішив: “Виселити Міністерство оборони України в особі військової частини А0324 (м. Київ, вул. Вишгородська, 150) з нежитлового приміщення, що знаходиться в м.Києві, вул. Маршала Тимошенка, 2-Д...”. Київський апеляційний господарський суд 27 вересня 2005 р. зазначене рішення залишив без змін. Відтоді минуло понад два роки, але кардинальних рішень для врегулювання ситуації не прийнято. Питання залишається на контролі Уповноваженого з прав людини.

Окремою проблемою стає реалізація права реєстрації військовослужбовців і членів їхніх сімей до одержання житлового приміщення за місцем знаходження військової частини. Особи, звільнені із військової служби, взагалі таке право втрачають і відповідно до чинних норм підлягають зняттю із квартирного обліку. Ця проблема набуває масового характеру, оскільки на квартирному обліку лише у Збройних Силах України перебуває понад 12 тис. осіб, звільнених із військової служби, та членів їхніх сімей. Після звернень Уповноваженого з прав людини з цього питання до відповідних органів державної влади ситуація дещо стабілізувалась, але нормативно-правового рішення й донині немає.

Уповноважений з прав людини переконана, що розв’язання проблеми житлового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, осіб, звільнених із військової служби і членів їхніх сімей, зокрема, шляхом створення фонду службового житла, надання їм постійного житла та запровадження механізму кредитування його будівництва і придбання має стати програмним положенням діяльності Кабінету Міністрів України.

Це насамперед потребує перегляду та уточнення діючих програм забезпечення житлом військовослужбовців, осіб, звільнених із військової служби, ухвалення спеціальної програми формування фонду службового житла (для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань).

На постійному контролі Уповноваженого знаходяться питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Найбільш гострою проблемою, як свідчить аналіз звернень до Уповноваженого, залишається усунення диспропорцій у розмірах пенсій залежно від часу виходу на пенсію.

У попередніх щорічних доповідях про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні, Уповноважений наголошувала, що система пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу залежно від часу звільнення та виходу на пенсію є дискримінаційною. Завдяки вжитим заходам проблема диспропорцій у пенсійному забезпеченні осіб, звільнених зі служби, на 1 січня 2006 р. мала бути розв’язаною. Для цього були внесені необхідні зміни до чинного законодавства України.

Проте законами України про Державний бюджет на 2006 р. і 2007 р. були введені норми, які передбачали при обчисленні пенсій додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) враховувати не відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а як середні за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Іншими нормативними актами у 2007 р. були введені зміни до порядку преміювання діючих військовослужбовців, якими фактично створені нові підстави для диспропорцій у розмірах пенсійного забезпечення між військовослужбовцями, звільненими до 1 січня 2006 р., і тими, які звільнялися у 2006 та 2007 рр.

Багато військових пенсіонерів, звільнених зі служби до введення в дію зазначених нормативних актів, змогли домогтися в судах задоволення своїх позовів щодо перерахунку раніше призначених пенсій та їх виплати за минулий час. Але більшості з них цього зробити не вдалося, що цілком правомірно оцінюється людьми як порушення конституційного принципу рівності прав громадян. Однією з причин цього стало те, що у 2007 р. функції призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій зазначеним категоріям громадян передано від Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, інших органів до Пенсійного фонду України. Оскільки Пенсійний фонд не був визначений правонаступником цих відомств (не відбулася зміна сторони виконавчого провадження), виникли проблеми з захистом прав військових пенсіонерів при виконанні судових рішень щодо пенсійних спорів у справах попередніх років.

Як засвідчує аналіз Уповноваженого, судами, на жаль, не забезпечується однакове застосування норм законодавства з цих питань. Розгляд справ про перерахунок пенсій та їх виплати за минулий період триває до цього часу. До того ж далеко не всі прийняті судові рішення виконуються.

Враховуючи, що багато колишніх військовослужбовців та членів їхніх сімей не можуть домогтися поновлення своїх прав через неоднозначність позиції судів, Уповноваженим з прав людини Н.Карпачовою у грудні 2006 р. направлене звернення до Голови Верховного Суду України В.Онопенка щодо можливих шляхів розв’язання проблеми захисту права військових пенсіонерів на належне пенсійне забезпечення.

Верховний Суд України визнав наявність проблеми неоднакового вирішення судами нижчого рівня спорів щодо перерахунку призначеної раніше пенсії. Суд пояснив це недосконалістю законодавчого регулювання пенсійного забезпечення та механізму судового захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян і запевнив, що порушені Уповноваженим проблемні питання будуть враховані під час підготовки відповідних матеріалів, які планується внести на розгляд Пленуму Верховного Суду України та під час роботи Судової палати в адміністративних справах.

Протягом останніх років проблеми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Під час розгляду справи на пленарному засіданні Конституційного Суду України 27 лютого 2007 р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) першого речення п. 2 роздiлу II ”Прикінцевi положення” Закону України ”Про внесення змін до ст. 43 Закону України ”Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” та про офіційне тлумачення положень частини третьої ст. 43, ст. 51, 55, частини третьої ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Уповноважений з прав людини донесла свою позицію з цього питання і підримала у цій частині конституційні подання народних депутатів України, конституційні звернення Української спілки ветеранів Афганістану, Комітету по захисту прав військовослужбовців та працівників Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України ”За справедливість” та окремих громадян України.

Зокрема, Омбудсман України як і раніше наполягала на додержанні рівності прав зазначених категорій осіб, які мають однакові ознаки служби (посада, звання, вислуга років, кваліфікація тощо), але звільнені зі служби у різний період, щодо обчислення пенсій, перерахунку призначених раніше пенсій та їх виплати за минулий час.

Проте рішенням Конституційного Суду України конституційне провадження у цій справі в частині офіційного тлумачення положень частини третьої ст.43, ст. 51, 55, частини третьої ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” припинено на підставі пункту 3 ст. 45 Закону України ”Про Конституційний Суд України” у зв’язку з непідвідомчістю питань, порушених у конституційних поданнях і зверненнях, та § 51 Регламенту Конституційного Суду України, оскільки у них йшлося про офіційне тлумачення актів законодавства, які втратили чинність на час звернення до Конституційного Суду.

Водночас, мотивуючи рішення про припинення конституційного провадження у цій частині, Конституційний Суд України вважав, що це не виключає можливості звернення суб’єктів права на конституційне подання та конституційне звернення до Верховної Ради України з клопотаннями про законодавче вирішення питання щодо поширення положень частини третьої ст. 43 та частини третьої ст. 63 Закону № 2262–ХІІ з наступними змінами на всіх пенсіонерів – військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, деяких інших осіб з часу запровадження відповідними нормативними актами нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вирішення таких питань згідно з пунктом 3 частини першої ст. 85, пунктом 6 частини першої ст. 92 Конституції України належить до її повноважень.

Тим самим Конституційний Суд України не виключив як існування проблеми перерахунку пенсій зазначених осіб за минулий час, так і можливості її розв’язання шляхом звернення суб’єктів законодавчої ініціативи до парламенту України для законодачого врегулювання цього питання.

Уповноважений з прав людини також звернулась до Пенсійного фонду України із запитом поінформувати про правові підстави для відмови у проведенні у 2007 р. перерахунків пенсій зазначеним категоріям громадян України. Проте вмотивованих пояснень з цього приводу органи Пенсійного фонду України не надали ані Омбудсману, ні громадянам, що викликає справедливе обурення військових пенсіонерів, акції протесту, численні звернення до органів державної влади з вимогами про поновлення порушених прав на належне пенсійне забезпечення.

Уповноважений вважає, що було достатньо правових і фінансових підстав для перерахунку у 2007 р. раніше призначених пенсій особам, звільненим із військової служби, однак протягом тривалого часу такий перерахунок не був здійснений. Ця проблема потребує негайного вжиття відповідних заходів.

Моніторинг Уповноваженого свідчить, що проблеми пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, крилися також у недосконалості існуючої системи грошового забезпечення військовослужбовців, тому частка посадових окладів та окладів за військове звання у розмірах пенсій залишалась незначною. Певній частині військових пенсіонерів при обчисленні розмірів пенсій не були враховані особливі умови служби та участь у бойових діях.

Наприклад, у зверненні до Уповноваженого з прав людини групи льотчиків – ветеранів війни і військової служби за підписом Героя Радянського Союзу Михайла Карпєєва висловлено прохання сприяти забезпеченню їхнього права на отримання пенсії, в розмірі якої були б враховані особливі умови служби льотного складу. Так, у сумі нарахованого М.Карпєєву грошового забезпечення оклад за посадою становить лише 8,5%, а оклад за військове звання полковника – 5%. Решту складають додаткові види грошового забезпечення, численні надбавки, багато з яких були встановлені значно пізніше його звільнення і тривалий час враховувалися при перерахунку пенсії лише тим, хто їх отримував фактично.

Лише 7 листопада 2007 р. була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, якою, починаючи із 2008 р., передбачається усунення диспропорцій у грошовому забезпеченні військовослужбовців різних військових формувань, а також значне збільшення частки посадового окладу в загальному розмірі грошового забезпечення.

Уповноважений переконана, що існуючі на кінець 2007 р. умови призначення, обчислення й обмеження пенсії є недосконалими і потребують нормативно-правового врегулювання. У сучасних умовах найбільш оптимальним шляхом розв’язання проблеми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби,  та інших осіб є подальше удосконалення структури грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу.